21 жовтня 2014 року учні Бердянської ЗОШ гостинно зустрічали Попова Івана Васильовича-ветерана збройних сил СРСР, полковника в відставці, Героя Серійської Арабської республіки, члена райради ветеранів Першотравневого району.Попов І.В. відвідав шкільний музей,на зустрічі цікаво розповів дітям про історичне минуле нашої країни, про героїзм нашого народу при визволенні України від німецько-фашистських загарбників.Керівник народної кіностудії "Екран" Мурза А.І.продемонстрував документальні фільми "Тельняшка","384 отдельная","Открытие аллеи славы","Реконструкция Пантеона славы","Открытие памятника на Поклонной горе".

Грізні роки Великої Вітчизняної відходять в історію. Більше півстоліття пройшло з того часу, та пам'ять людська не забуває нічого...В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.28 жовтня- в цей день ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих воїнів-визволителів та вклоняємося живим учасникам тих героїчних подій. Напередодні цієї визначної дати,21 жовтня,з метою вшанування живих учасників бойових дій, увіковічення пам’яті загиблих, донесення правди про ті далекі події дітям і внукам, за ініціативи районної ветеранської організації  в Бердянській ЗОШ І-ІІІст.відбувся урок мужності «Не згасить вогонь пам’яті» присвячений 70-річчю визволення  України від німецько-фашистських загарбників. З цієї нагоди до нас прибули шановні гості: Попов Іван Васильович -ветеран збройних сил СРСР, полковник в відставці, Герой Серійської Арабської республіки, член райради ветеранів Першотравневого району;Керівник народної кіностудії "Екран" Мурза А.І.. Цей захід був направлений на розвиток патріотичних почуттів, виховання пошани до історичної пам’яті та привернення уваги до ювілейної дати - звільнення України від фашистської Німеччини. Діти з цікавістю слухали розповідь про героїзм нашого народу при визволенні України від німецько-фашистських загарбників, задавали питання. Мурза А.І.продемонстрував документальні фільми "Тельняшка","384 отдельная","Открытие аллеи славы","Реконструкция Пантеона славы","Открытие памятника на Поклонной горе" Директор школи Янатьєв С.А. побажав ветерану міцного здоров’я, великого людського щастя, благополуччя та достатку.

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців.

Пройде час. Про героїчне минуле прийдешнє покоління буде дізнаватися з архівних документів, книжок, кінофільмів. А ми щасливі з вами тим, що поруч з нами ще живуть ветерани.

Шановні  ветерани! Ми по праву пишаємося вашим героїчним минулим і віддаємо їм данину пам’яті і любові. Ми висловлюємо безмежну вдячність за щастя жити, вчитися і працювати, виховувати дітей, вирощувати хліб, радіти сонцю. Низький уклін вам, шановні! ... Чимало літ спливло з того часу, та пам'ять людська не забуває нічого. Минуть роки, десятиріччя, віки, але ніколи не замовкне слава тих незабутніх днів.

 До 70-річчя визволення України від фашистських загарбників.

Осінь особлива пора року для нашого краю. І не тільки тому. що в цей час  закінчують  збирати врожай, готуються до довгої зими , але й тому. що саме  вересень і жовтень назавжди залишаться в пам`яті жителів нашого села. Адже у далекому 1943 році 13 вересня села Бердянської сільської ради були звільнені від фашистів  воїнами 130 Таганрозької дивізії під командуванням полковника Сичова та воїни 44-ї армії генерал-лейтенанта Хоменка. В бою за село загинуло 23 воїна. Маріуполь звільнили 10 вересня, а за наші села бої точились ще 3 дні. У 1960 році був встановлений пам ͗ ятник на братській могилі, де були поховані солдати.  Спочатку на ньому не було прізвищ. Згодом імена 17 встановили завдяки пошуковій діяльності учнів Бердянської школи під керівництвом учителя історії С. С. Рибалко. З родичами загиблих почалася переписка. Більшість з них проживали в місті Таганрог. У 1968 році вони були присутні на відкритті оновленого пам ͗ ятника, на якому були написані імена 17-ти визволителів.  Приїхали з Таганрогу батьки, жінки, діти воїнів імена, яких були встановлені. Вони були у селі два дні. Ночували у жителів. Харчування забезпечив колгосп. Назавжди лишились у пам ͗ яті події того дня – ніхто не стримував сліз, голосили матері, деякі втрачали свідомість. Були представники влади. Після цього на протязі тривалого часу родичі приїздили на 9 травня та 13 вересня – день визволення села. Пройшли роки, а традицію відзначати цей день  біля пам ͗ ятника продовжують учні нашої школи.

 Тоді в 43-му багатьох наших односельців забрали на фронт і одразу вони опинились на річці Молочній, що в Мелітопольському районі  Запорізької області. Саме там німці побудували систему оборонних рубежів - лінію «Вотан»

Лінія «Вотан» проходила від Азовського моря, вздовж правого берега річки Молочної до Дніпровських плавнів. Вона повинна була з'єднуватися з лінією «Пантера», створюючи безперервний Східний вал від Азовського моря до Балтійського. Він проходив по Керченській півострову, річці Молочній, Дніпру в його середній течії, річці Сож до Гомеля, на схід Орші, Вітебська, Невеля, Пскова і північніше Чудського озера по річці Нарві. Назву ворог обрав невипадково: Вотан - це грізний скандинавський бог війни зі списом, мечем та щитом, якого супроводжують круки та вовки. Ділянка цієї лінії знаходилась на Пришибських висотах неподалік від Мілітополя. Мені пощастило побачити ці висоти на власні очі, так як я була у складі делегації Першотравневого району, яка відвідала ці місця 2 жовтня цього року. Ця поїздка дала можливість «доторкнутися» до історії. Коли я стояла на тих пагорбах, политих кров`ю наших воїнів, то уява малювала картини жорстокого бою, в якому наші солдати піднімались в бій, а ворог нещадно поливав їх свинцем, оглядаючи місцевість на декілька кілометрів вперед. В цих боях приймали участь наші земляки. Відомі імена тільки двох, яким вдалося вижити якимось дивом – це Бутенко Михайло Пилипович (нині покійний), який після цих боїв був направлений на навчання . став танкістом і воював до кінця війни. Також на цих висотах починав свій фронтовий шлях Конько Дмитро Семенович (помер у 2011) . Та нажаль не багатьом не  пощастило… Так навічно залишились на землі мілітопольщини Чучмай Василь Сергійович (загинув 18.10.1943), Головко Анатолій Мефодієвич (загинув 21.10.1943), Слєпко Кузьма Федорович (загинув 21.10.1943), Чучмай Іван Сергійович (загинув 22.10.1943), Соркін Микола Васильович(загинув 22.10.1943), Чучмай Афанасіій Сергійович (загинув 23.10.1943 в день визволення Мілітополя), Бойко Іларіон Кирилович (загинув 24.10.1943). Гуцал Григорій Іванович (помер від ран 22.11 1943 і похований в Мілітополі). На цій же лінії, тільки на Херсонщині, воював Черкасов Микола Ілліч. Він загинув 08.11.1943 року і похований в Олешкіському районі села Октбрьське. І хоч я не була в тих селах, де покояться останки наших односельців, та стоячи на тому місці, де 01.10.була прована оборона німців,  подумки пом`янула усіх наших земляків, які віддали своє життя, наближаючи перемогу.

Учитель історії Бердянської ЗОШ

Бодарук В.І.